Консультації для батьків
Особливості адаптації дітей до умов дитячого закладу
Проблема адаптації до умов ДНЗ виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або садка, для такої дитини незвичне все:
- відсутність близьких;
- незнайомі дорослі;
- велика кількість дітей;
- новий розпорядок дня;
- нове приміщення;
Змінені звички умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без ускладнень, в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватись сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких простежувється тимчасова втрата мовлення, потрушуються раніше набуті навики.
Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів як:
- вік дитини;
- стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, розвинена дитина легше переносить трудності соціальної адаптації)
- індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
- рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);
- досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватись з іншими дітьми).
Залежно від зазначених факторів адаптації дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному. Виділяються такі групи дітей:
- з «легкою адаптацією»;
- з «адаптацією середньої важкості»;
- з «важкою адаптацією».
За «легкої адаптації» негативний емоційний стан дитини триває недовго. У перші дні погіршується апетит та сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі.
За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше, протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7-10 днів і завершується без будь-яких ускладнень.
За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців, за цей період дитина хворіє ще раз; часто із ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведінки: намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму тощо. У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дитячого закладу в перші дні, згодом ця поведінка змінюється в'ялим, байдужим станом.
Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна вважати закономірною реакцією дитячого організму на змінені умови життя. Важка ж адаптація свідчить про надмірність психоемоційних навантажень на організм дитини і потребує відповідної уваги, як і з боку вихователя, так і з боку батьків дитини.
Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу.
- Не сформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу. Часто батьки, відправивши дитину до ДНЗ, ставляться до неї зі співчуттям та з жалістю. Дитина внаслідок такого ставлення теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати дитячий садок.
Нерідко батьки залякують дитину: «Не будеш слухатись - віддам до дитячого садка». Коли дитина починає відвідувати дитячий заклад, батьки погрожувати залишити в ньому, якщо вона не припинить плакати та вередувати. Подібні установки викликають страх перед дошкільним закладом та погіршують самопочуття в період звикання до незнайомого оточення.
- Не сформованість навичок самообслуговування. Батьки занадто опікуються дитиною, блокуючи тим самим розвиток самостійності. Інколи, бажаючи заощадити час батьки поспішають нагодувати, одягнути дитину, стримуючи своїми діями формування необхідних практичних умінь і навичок, такі діти, потрапляючи до дитячого садка, почуваються безпорадними, несамостійними - вони не можуть самостійно одягатися, вмиватися, користуватися туалетом.
- Не сформованість предметно-практичної діяльності в дитини. Не сформованість у дитини практичної взаємодії з близькими людьми негативно впливає на взаємостосунки з іншими дорослими, передусім із вихователем.
Вихователь пропонує дитині діловий стиль спілкування, який відрізняється від емоційного, звичайного для дитини в сім'ї. Діти, батьки яких мало уваги приділяли розвитку ситуативно-ділового спілкування (яке передбачає сумісні практичні дії з предметами), не вміють гратися іграшками, часто згадують про батьків, довго адаптуються до умов дошкільного закладу.
- Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування ДНЗ мало спілкувались з ровесниками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з однолітками з метою її безпеки - щоб запобігти можливості інфекціям, ушкодженням, конфліктам, щоб дитина не спілкувалась з «поганими дітьми» тощо, така дитина насторожливо та з недовірою ставиться до інших дітей, часто конфліктує з ними, ні з ким не ділиться своїми іграшками, забирає іграшки в інших, не вміє попросити.
- Невідповідність домашнього режиму режимові дошкільного закладу. Коли домашній режим і режим ДНЗ кардинально відрізняється в часі, послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації відчуває психофізіологічний дискомфорт. (Час прийняття їжі, спання та неспання), не збігаються вдома і в ДНЗ. Інколи почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником.
Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричиняє психосоматичні захворювання.
-
Затримка формування емоційних зв'язків між дитиною і вихователем. Відомо, що головна роль у період звикання дитини до нових мікро соціальних умов життя відводиться вихователю.
На успішність адаптації впливають педагогічні з достатньо виразною емоційною забарвленістю. У випадках, коли емоційний контакт між дитиною та вихователем не встановлюється виникає «важка адаптація» (Незнання вихователем індивідуально-психологічних особливостей дитини, «намагання якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення» «вихователь авторитарний, вимогливий, суворий, різко усміхається та жартує». Карає за будь які порушення).
Під час спілкування з таким вихователем дитина постійно напружена, боїться помилитися, не впевнена у своїх можливостях, замикається, відмовляється виконувати вимоги і навіть відвідувати ДНЗ.
Основні завдання адаптаційного періоду
- Зняття психоемоційного напруження дитини. Щоб дитина не відчувала емоційного дискомфорту, вона, насамперед, повинна почуватися в безпеці, бути максимально захищеною. Такий захист може забезпечити тільки мати або близька людина, яка її замінює.
У період адаптації дитину краще залишати в ДНЗ не на повний день, а на кілька годин, поступово час перебування збільшувати (залежно від нормалізації поведінки).
Звернути увагу на таке явище, як «емоційне зараження» (один плаче, починають плакати інші). Необхідно регулювати прийом дітей до групи (1-2 на тиждень).
- Ознайомлення дитини з умовами ДНЗ. Заздалегідь продумати, де дитина роздягатиметься, де спатиме тощо.
У звиканні до нових умов важливу роль відіграє можливість «інтимізувати атмосферу, наблизити до домашніх умов: принести із собою іграшку, звичні речі.
- Встановлення емоційного контакту з дитиною. Період складний і для дітей і для вихователя. Позитивне налаштування на ДНЗ, на зустріч з дітьми і вихователями.
Варто взяти на руки, попестити; уникнути покарань, не соромити на невдачі, не скаржитися батькам у присутності дитини.
- Зближення виховних заходів у сім'ї та дошкільному закладі. Узгодженість дій батьків та вихователів - успішна умова адаптації. Ознайомлення з режимом дня групи
- Допомога дитини у встановленні адекватних відносин із ровесниками. Адаптація дитини до групи однолітків. Не перешкоджувати спілкуванню дитини з ровесниками, вчити спілкуватись. Дитячі конфлікти частіше виникають через іграшки: мати декілька однакових іграшок.
Усі заходи можна поділити на дві групи:
- підготовка дітей до вступу в ДНЗ;
- організація роботи з новоприбулими дітьми в період їхнього звикання до нових мікро соціальних умов.